Відеозвернення мера, в якому прозвучала ця відверто неправдива заява, транслювали 1 вересня за його ж розпорядженням в усіх школах міста. Можливо, першокласники й повірили. Для більш старших учнів і їхніх батьків цей обман став приводом для бурхливого обговорення ситуації навколо 2-ї школи.
Як ми вже повідомляли, напередодні Дня знань у 2-й школі розпочали ремонт покрівлі. Цьому ремонту велику увагу приділив мер – знімався на відео на фоні школи, фотографувався, запевняв, що до 1 вересня усе встигнуть під його особистим керівництвом.
Не встигли. Осінь наближається і погода іноді підносить сюрпризи. У даному випадку – сюрприз був неприємним: будівля школи, з якої напередодні зняли увесь шифер, в результаті нічної зливи промокла наскрізь, аж до підвалу. Стеля, стіни, підлога – зараз усе нагадує старий обшарпаний сарай. А в нього вкладені чималі кошти – і бюджетні, і батьківські (і невідомо, чиїх більше).
Програма соціально-економічного та культурного розвитку м. Новомосковська на 2020 рік була прийнята на сесії ще на початку грудня 2019 року. В неї вписали як пріоритетне завдання - капітальний ремонт шиферної покрівлі ЗЗСО №2. А в цілому головною метою зусиль влади на 2020 рік у сфері освіти визначили (дослівно) «створення ефективної системи закладів освіти міста, дружньої до дитини та її батьків, створення здоров'язберігаючого освітнього середовища; зміцнення матеріально-технічної бази закладів, її ефективне використання та підтримка у робочому стані для надання якісних освітніх послуг».
Тобто, наприкінці минулого року депутати проголосували за Програму, реалізація якої – обов’язок виконавчого комітету на чолі з мером. На те він і називається виконавчим: планувати, шукати підрядників, організовувати виконання і контроль. Як говорить українське прислів’я, не тоді коня сідлати, як треба сідати. Часу на «сідлання» було більш ніж достатньо. Тим більше, що з 12 березня 2020р. занять у школах не було.
Чому ж своєчасно не зробили? Тут варіантів… аж цілий один: затягнули, щоб мер красиво на 1 вересня перерізав стрічку. А оскільки часу вже не залишалося, то на погодні умови ніхто не зважав. Думали, пронесе. Не пронесло. Вірніше, пронесло, хоча й не всіх, але вже після надзвичайної події і дещо в іншому сенсі слова…
Паніка в головному кабінеті міста призвела до того, що з фейсбучних сторінок, прихильних до Віктора Івановича, миттєво видалили всі згадки, як він особисто керує роботами на даху і запевняє, що до 1 вересня з ремонтом встигнуть.
І сміх, і гріх – реакція посадовців направлена не на термінове виправлення ситуації, а на те, щоб про неї ніхто не дізнався. Аналогічна ситуація була місяць тому, коли ми повідомили про відмову управління освіти надати для публікації в газеті прізвища медалістів. Справа в тому, що саме ж управління розмістило їх прізвища на своєму офіційному сайті. А потім хутенько прибрали.
Все-таки з комп’ютерною грамотністю в наших чиновників нелади: не знають, що з інтернету нічого не пропадає й видалені публікації легко знайти.
Але повернімося, як кажуть, до наших баранів – до ремонту 2-ї школи. До 1 вересня ремонт даху не закінчили, будівля й зараз нагадує ребра об’їденої котами рибини. Але навіщо вводити городян в оману, що начебто всі школи почали навчальний рік? Тим більше знаючи, що брехня одразу вилазить на поверхню. Отут уже й варіантів немає, чим пояснити...
Стан будівлі стовідсотково не дозволить відновити навчальний процес без капітального ремонту. Тут уже рятувальників не вдасться умовити поставити дозвільний підпис. У першу чергу повної заміни потребує система електропостачання. Без капремонту, стверджують батьки, дітей у школу не віддадуть, страшно. А платити за ремонт із батьківських кишень не бажають. Скоріш за все, вибрики мера оплатять з бюджету міста. Тобто, за примхи посадовця заплатять не тільки батьки учнів 2-ї школи, а все населення міста, гуртом. Бо бюджет – це податки тих, хто працює в Новомосковську. Бюджет, якого у нас через нераціональне використання ні на що не вистачає. І ця надзвичайна подія є лише зайвим цьому підтвердженням.
З виділенням бюджетних коштів на капремонт може виникнути цікава ситуація. Уже лунають емоційні пропозиції: запропонувати міському голові особисто профінансувати ремонт. Мовляв, якщо сам винен, сам хай і оплачує. Тим більше, особисті статки Віктора Івановича цілком дозволяють це зробити. Йому пропонують і інший варіант – відмовитися від зарплати 1,3 млн грн на рік і назбирати необхідну суму. Тут є одне «але» - учні чекати не можуть, їм некомфортно навчатися у дві зміни в будівлі початкової школи.
Ідея з фінансуванням ремонту з власної кишені видається фантастичною, бо це ж йому треба визнати, що він дійсно винен у створенні НС. Тут лише згадується народна мудрість: є такі люди, які ніколи не скажуть «Вибачте», бо вони страждають запором гордості.
Тому на наступну сесію мер, очевидно, винесе на голосування проєкт рішення про виділення додаткових коштів на капремонт школи. Але чи погодяться депутати, особливо знаючи їх непрості відносини з міським головою, вірніше, відсутність відносин?
Є в мера й козир у рукаві – регламент роботи міської ради дозволяє йому одноособово, власним розпорядженням взяти кошти з бюджету, а потім затвердити це на сесії. Але знов-таки питання: чи піднімуть за це руки депутати?
В інтересах міста, щоб міський голова з депутатським корпусом знаходили спільну мову хоча б у подібних кризових питаннях. Та для цього потрібно переступити через власні роздуті амбіції…
Наразі в школі стелю, стіни й підлогу треба якнайшвидше обдирати, бо грибок і цвіль - це абсолютно не показушне «здоров'язберігаюче освітнє середовище», а навпаки.
Тепер у виконкомі ламають голови над одвічними слов’янськими питаннями: хто винен і що робити. Стосовно «хто винен», то знаючи чималий комсомольсько-партійний досвід Віктора Івановича, можна припустити, що він все рівно винних призначить. Жаль, у штаті школи не передбачена посада невістки, щоб бути крайньою.
Тепер у соцмережах батьки учнів з інших шкіл із сарказмом пишуть: «Спасибо Виктору Ивановичу, что не начал ремонт нашей школы». Ну ось, нарешті, якраз те, чого й домагався мер – піару й подяки від городян.
Так все-таки скажемо спасибі чи запропонуємо оплатити ремонт?
«Новомосковська правда» від 10.09.2020