Народився 24 серпня 1930 року в Губинисі. До початку війни встиг закінчити 4 класи, був допитливим хлопчиком, навчався добре, щороку отримував похвальні грамоти. Добре пам’ятає період окупації - хату німці спалили, довелося поневірятися по людях.
У вересні 1943-го, після визволення району, Саша продовжив заняття в школі. Згадує, у класах були діти різного віку, навчалися без книжок, писали на газетах і паперових мішках. Після 7 класів довелося працювати, а в 1950 році вирішив піти по стопах батька, який трудився на залізничному транспорті, - Сашко вступив до Дніпропетровського залізничного технікуму.
Потім армія, де помітили лідерські й моральні якості хлопця – направили в сержантську школу, призначили командиром відділення, потім замкомвзвода, прийняли в партію.
Після звільнення з армії у Новомосковському райкомі комсомолу почитали армійську характеристику і одразу запропонували посаду інструктора по роботі з молоддю. На велосипеді об’їздив усі поля, де працювали молоді колгоспники. Так зустрів у Знаменівці в колгоспі імені Молотова майбутню дружину Галину, з якою прожили в любові і дружбі 61 рік, виховали доньку і сина.
Новомосковщина завжди була кузнею кадрів. Обласне й районне керівництво без роздумів направляло у різні куточки регіону кращих наших земляків для зміцнення слабких ділянок сільгоспвиробництва. Тому в трудовій біографії Олександра Носенка, як і в біографіях більшості перспективних керівників того часу, тісно переплелися партійна робота і робота господарника. Так, з огляду на ділові якості, Олександра обирають другим секретарем райкому комсомолу. Сім'я переїжджає в Новомосковськ. Працюючи на комсомольській роботі, він поступає заочно в сільгоспінститут. А після його закінчення в 1961 році Олександра Артемовича «кидають» у справжній прорив – головою колгоспу імені Ілліча в Мар’янівці, де за останні 30 років змінилося 24 керівника, і жоден не зміг вивести господарство з числа відстаючих. Колгосп знаходився в жалюгідному стані - не зібрано кормовий буряк, худоба голодна, колгоспна каса порожня.
- Економили кожну копійку, - згадує Олександр Артемович. - Колгоспні поля об’їжджав на велосипеді, бо дозволити собі мати автомобіль – це на той час була недозволена розкіш.
Однак за 4 роки в господарстві поголів’я великої рогатої худоби, птиці і свиней зросло втричі! Удвічі зросла урожайність зернових і технічних культур. Люди відчули результати своєї праці, повірили в керівництво колгоспу і в своє краще майбутнє.
А в 1964 році колгоспу запропонували змінити багатопрофільне виробництво на спеціалізоване – вирощування птиці. І в цьому теж вдалося домогтися виняткових результатів: уже в 1967 році птахофабрика мала 15 тисяч курей, щорічно вироблялося понад 2,5 млн яєць. Налагодили племінну роботу – у співпраці з Харківським інститутом птахівництва виводили цінні породи високопродуктивних курей. Птахофабрику щороку нагороджували перехідним Червоним Прапором, а передовики виробництва отримували ордени й медалі. Причому, птахівництвом займалися без зменшення виробництва зерна, овочів, цукрових буряків, молока, м’яса.
- Прибутки дозволили будувати житло, покращувати добробут селян, - розповідає Олександр Артемович. – Коли я йшов на підвищення з посади директора птахорадгоспу, то в господарстві малося півмільйона курей, вироблялося на рік 7 млн яєць. - Здається, це було зовсім недавно, а минуло вже більш ніж півстоліття. То були дуже активні, кращі роки мого життя – як кажуть, нас водила молодість…
У 1971 році Олександра Артемовича обрали другим секретарем райкому партії. Премудростям партійної роботи вчився у легендарного Анатолія Антоновича Щудра та інших досвідчених керівників.
Пропрацювавши на партійній роботі, невдовзі отримав нове призначення - головою Новомосковського райвиконкому. Пліч-о-пліч з А.А.Щудром працювали 30 років. Це були роки, коли високі врожаї в районі вже нікого не дивували. Новомосковщина міцно ствердилася в сільськогосподарських лідерах. Не відставала і соціальна сфера: в селах прокладалися асфальтові дороги, будувалися школи, дитячі садки, лікарні, в 11 селах вперше з’явилися фельдшерско-акушерскі пункти, збудували і оснастили районну лікарню, здали в експлуатацію унікальний бальнеологічний комплекс «Солоний Лиман». Велося будівництво водопроводів, газифікація сіл. До цих та багатьох інших проєктів доклав руку Олександр Артемович.
55 років пропрацював Олександр Артемович Носенко, на всіх посадах зарекомендував себе талановитим керівником, мудрим наставником. Ось де яскравий аргумент до розхожого твердження: все залежить від голови, від особистості керівника, від його активності, наполегливості і вміння згуртувати та повести за собою людей.
За високі досягнення в землеробстві, тваринництві та будівництві Олександр Артемович був нагороджений трьома орденами Трудового Червоного Прапора, Почесною грамотою Верховної Ради України, багатьма медалями. Обирався депутатом райради 11-ти скликань (!) та два скликання – депутатом обласної ради. Рішенням Новомосковської районної ради йому присвоєно звання «Почесний громадянин Новомосковщини».
Цими днями шановному ветерану виповнюється 90 років. І дуже символічним є те, що день народження припадає якраз на День Незалежності України, адже все його життя належить Україні, рідному краю і землякам.
Нехай же доля буде завжди прихильною до Вас, дорогий ювіляре, і дарує тільки міцне здоров'я, щастя і добро.
Ювіляра відвідав В.Червоноштан
На архівному фото зліва направо: директор НТЗ А.А.Шведченко, голова райвиконкому О.А.Носенко, перший секретар райкому КПУ А.А.Щудро