Політика

Сергій Рєзнік: «Гострих питань не боюся»

Крилата фраза, приписувана Отто фон Бісмарку, стверджує: “Найбільше люди брешуть перед одруженням, після полювання і під час виборів”. Виборів у Новомосковську це завжди стосувалося в першу чергу - надто багато брехні, маніпуляцій, відверто сфабрикованої інформації. Зайвим свідченням цього є фейки, що з’явилися про Сергія Рєзніка, щойно він заявив про намір балотуватися на посаду міського голови. Всі чутки, що витають у повітрі, ми зібрали докупи і попросили їх прокоментувати Сергія Олександровича.

- Перше питання - щодо суду по кримінальній справі.
- Я сам на всіх зустрічах з городянами прошу, щоб усі свої питання вони озвучували. Сьогодні ти посоромився спитати, а завтра на вушко хтось щось шепнув - і ти йому повірив. Так задайте питання в обличчя! Тим більше, такий шанс є саме на зустрічах. Я гострих питань не боюся і готовий на них відповідати.
Стосовно суду. Так, на сьогодні є замовна сфабрикована справа, яка розглядається ось вже два роки у Жовтневому суді міста Дніпро за епізодом ремонту фасадів будинків у Дніпрі в період, коли я очолював Департамент стратегічного розвитку та інвестицій Дніпровської міської ради. Мені закидають, що я зловживав службовим становищем - нібито акти виконаних робіт були підписані в жовтні, а роботи виконали у листопаді. Найцікавіше, що мене не звинувачують ні у крадіжці бюджетних грошей, ні в нанесенні збитків для бюджету - сама прокуратура в суді визнає, що матеріальної шкоди не нанесено, підрядник виконав усі передбачені угодою роботи. До речі, підрядника обирав не я - було проведено кілька тендерів, якими визначили організацію, що виконала проект, підрядну організацію та організацію, що здійснювала технічний нагляд. Акти, про які йдеться, були підписані всіма цими організаціями. Усі вказані в актах роботи були виконані, що підтверджується фото- та відео фіксацією, належно оформленими документами. Та в цьому ніхто навіть не збирався розбиратись, бо було чітке, проплачене замовлення на мене.

- А в чому воно виявилося?
- Справу завели у 2017 році, через два місяці після того, як активісти громадської організації "Наш Новомосковськ" і я особисто стали на заваді міським чиновникам великого і малого калібру щодо порушень при проведенні ремонтів в місті, в тому числі, щодо знищення голубих ялинок на центральній площі. Ми тоді стали на заваді бензопилам. Городяни пам’ятають, як дійшло до рукопашної, причому спортивні хлопці застосовували фізичний вплив не тільки до мене, а й до жінок. Коли приїхала поліція, то навіть у спортсменів зброю знайшли. У виконкомі тоді почали кричати: «Не розхитуйте наш човен, бо крадені гроші за борт випадають!». Мене після цього спочатку попередили, що я граю з вогнем, а потім, коли ми від імені ГО подали на них до суду, їхні впливові і всемогутні куратори зліпили нашвидкуруч цю справу проти мене. Щоб мені було чим займатися і щоб не було часу сунутися туди, куди не треба.
Коли на мене похапцем фабрикували справу, то дуже поспішали, ліпили туди все підряд.
І я це розумію, адже метою було навіть не посадити мене, а якомога надовше стримати мою активність. Тепер всі надумані звинувачення розсипаються як бездоказові в суді. Дійшло до того, що я навіть відмовився залучати свідків зі свого боку, оскільки бачу, що цілком достатньо й тих свідків, яких заявила прокуратура. їхні покази підтверджують, що я все робив правильно, згідно з чинним законодавством і посадовими обов’язками. Тому я ні від кого не ховаюся, відвідую всі засідання суду, відстоюю свою правоту, яка й без цього чітко вбачається.
Тож я зараз на собі відчуваю всю гнилість правоохоронної системи України, з якою стикався не один із нас.

- А що це за дивна «вистава» була нещодавно під стінами суду, про яку розтрубили анонімні сторінки у фейсбуці?
- А я не здивований - попереду вибори, на яких я балотуюся на посаду міського голови. Зважаючи на поточні рейтинги, це певним кандидатам дуже не до вподоби. Тому в хід пішли брудні методи. Під час чергового судового засідання, яке відбулося 21 вересня, під стіни Жовтневого суду Дніпра привезли десяток людей з плакатами. Як стало відомо, серед них було кілька чоловік з Новомосковська, решта з Дніпра - з жилмасиву Тополя. Вони стояли мовчки, ховаючи обличчя за плакатами. Навіть в обличчя мене не пізнали, коли я проходив повз них. їм байдуже, люди відпрацьовували свої гроші, а мене особисто ніколи в очі не бачили. Вартість участі в цьому замовному заході теж відома - 500 грн.
Зйомку цього дійства вела пані Дзегарницька - є такий псевдо-блогер у Новомосковську. З нею, до речі, у мене йдуть суди стосовно спростування неправдивої інформації, яку вона про мене розповсюджувала аж у 13-ти своїх матеріалах, виконуючи певні замовлення проти мене. Тепер вона отримає ще один позов за розповсюдження брехні. Ну що поробиш, коли вона не може по- іншому заробляти на прожиття. Різниця лише в тому, що колись були одні замовники, тепер - інші.

- Хто ж цей замовник?
- Один із кандидатів у мери, який у міжвиборчий період спить і розвиває бізнес поза межами Новомосковська, а за місяць до виборів випірнає у нас і перевтілюється у такого собі активіста й запевняє, що знає рецепт миттєвого щастя для усіх городян. Зараз він не дотягує до чільних місць у рейтингах, тому, мабуть, і намагається таким чином боротися. Ну а те, що він використав цю блогершу з брудною репутацією, й не дивно - у природі подібне тягнеться до подібного.
Як бачимо, мої опоненти, які йдуть на вибори, витрачають чималі кошти, поливаючи мене брудом, намагаючись дискредитувати. Діють непристойно, за старим принципом «мета виправдовує засоби». Виборцям у цей період необхідно бути найбільш уважними до будь-якої інформації, розвивати критичне мислення та вміння аналізувати.

- Наступне питання - щодо об’єктів комунальної власності, які місто втратило у 2007-2008 роках. Вас дехто пов’язує з їх відчуженням.
- Давайте відключимо емоції і включимо розум. За борги міського комунального підприємства «ЖЕО», доведеного до банкрутства, рішенням суду виконавча служба заарештувала і виставила на продаж ряд об’єктів комунальної власності міста Новомосковська. Я не працював ні в той час, ні будь-коли ні в керівництві міста, ні в структурах виконавчої служби, ні в Міністерстві юстиції, яке організовувало торги. Більш того, в жодних їхніх торгах я навіть участі не брав і жодного об’єкту з цих торгів не купував. То яким чином я міг впливати на продаж чи непродаж об’єктів, і тим більше (як намагаються стверджувати) «скуповувати їх за копійки»? Подумайте самі: доступ до конкурсних документів з того часу мали різні люди, які керували містом. І Ви знаєте, що я деяким із цих керівників був як кістка в горлі. Тож, якби десь існував хоча б один доказ моєї причетності до будь-яких незаконних дій, усі б про це вже давно знали, з демонстрацією паперів і моїми підписами. А так маємо лише «бла-бла-бла» напередодні кожних виборів.
Нагадаю, що до історії з відчуженням комунальних об’єктів вперше мене прив’язала скандально відома Шилова, ці вигадки народилися в її хворій уяві, коли я був її конкурентом на місцевих виборах в 2010 році. До речі, першим міським об’єктом, який було продано з торгів виконавчою службою у 2007 році, була молочна кухня, а покупцем був ніхто інший, як вічний соратник Шилової на виборах. Йому вона претензій не пред’являє.
Після цих виборів також ця парочка знову традиційно зникне з міста на п’ять років.

- Кажете, що жодного об’єкту не купували. Звідки тоді у Вас приміщення колишньої друкарні ЗАГСу?
- Щодо друкарні. Я її купив набагато раніше, ніж виконавча служба продавала об’єкти за борги КП. Друкарня не була власністю міста, вона перебувала на балансі обласної ради. У 2004 році її як непотрібний об’єкт із застарілим обладнанням обласна влада виставила на відкритий конкурс. Я в ньому взяв участь і запропонував найбільшу ціну з усіх учасників. Все відкрито й публічно, на все є відповідні документи обласної ради. Думаю, якби купив не Рєзнік, а хтось інший, то про це ніхто б і не згадував.
По ЗАГСу. У 2002 році реєструвати шлюби почали в новій будівлі, а старе приміщення біля Вічного вогню занепадало. Якраз у той час я як підприємець активно брав участь у міжнародних конкурсах і один з них у 2004 році виграв, залучивши кошти інвесторів із США на розвиток сучасного інтернет-центру в Новомосковську. Постала необхідність у приміщенні під цей Центр. І я уклав договір з міською радою, оформивши в оренду колишній ЗАГС, який перебував у комунальній власності міста й стояв порожній.
І ось у 2007 році мені повідомляють, що цей об’єкт також, як і декілька десятків інших, вже описані виконавчою службою і будуть продані з торгів у покриття боргів КП «ЖЕО». Я підготував позов до суду і через судові рішення (перша та друга інстанції) цей об’єкт був виведений з-під арешту та виключений з переліку тих, які підпадають під продаж. Потім організація, яка орендувала це приміщення і яку я очолював, в порядку приватизації викупила його, заплативши найбільшу в історії приватизації в нашому місті суму в перерахунку на 1 кв.м, яка і досі є рекордом для Новомосковська! І підкреслюю - заплатив саме в бюджет міста, а не в виконавчу службу. Так тепер питання: якщо я мав би відношення до продажу з торгів комунальних об’єктів задешево, то чи прагнув би я сплатити набагато більші кошти в міський бюджет?!

- Вибачте, питання, як у коміксі: а що, так можна було? А чому тоді Ви інші об’єкти міста так само не вивели з-під арешту?
- Законодавство передбачає, що будь-який судовий позов має подавати особа, права якої порушені. Я був орендарем приміщення колишнього ЗАГСу, тому подав позов саме щодо нього. Власником об’єктів комунальної власності міста, які були заарештовані, була громада міста, яку за законом у судах має представляти міський голова. Так що це питання не до мене, а до тодішнього керівництва міста.

- Зараз на сходках деякі кандидати пошепки розповідають, що Вас обирати мером не можна, бо Ви, начебто, банкрут, у Вас купа боргів і тому рветеся до міської казни, щоб її спустошити.
- Насмішили. Сьогодні міське господарство і казна доведені до того, що звідти й брати нічого - ми впевнено йдемо на дно. Новомосковськ дійшов до стану, що ми стали головними жебраками в області - ми просимо гроші, зароблені іншими містами й районами, щоб звести кінці з кінцями, і нас уже не перший рік вичитують: заробляйте самі. А ми не хочемо! Тож риторичне питання: що красти, зі збитків? Навпаки, я своєю задачею бачу залучення різних видів інвестицій, щоб у міста нарешті з’явилися гроші, щоб люди отримали робочі місця з достойною заробітною платою і перестали звідси виїжджати, а місто почало відновлюватись. Я хочу запустити економіку, яка в місті сьогодні «лежить».
І щодо боргів. У поданій декларації зазначено мої доходи як підприємця. Частину з них я витрачаю на громадську діяльність, на всебічну допомогу городянам. Підкреслюю: я витрачаю на добрі справи свої особисті кошти. Жодної гривні з бюджету я для цього не беру і не можу брати. Хоча більшість із цих робіт і активностей мали б фінансуватися якраз із бюджету міста. Але влада людям відмовляє, тоді вони йдуть до мене.
Тому стосовно моїх боргів - це чиїсь фантазії, боргів у моєї сім’ї немає.

- Подейкують, що Ви маєте відношення до колишнього механічного заводу, де людям не виплачують зарплату.
- Це старий трюк. Мене «випадково» плутають з власником приватного підприємства «Полімер- Акація», яке функціонує на території колишнього механічного заводу по вулиці Кущівській - Резніковим Ігорем Валентиновичем, до якого я маю таке ж відношення, як Іванов до Іваненка.

- Кажуть, те, що Ви робите для людей, - це всього лише Ваш обов’язок як чиновника і депутата.
- Я не чиновник і ніколи в Новомосковську не займав посади у виконкомі. Так само я зараз не депутат. Раніше був депутатом - і міської, і обласної ради, а зараз - ні. Зараз я приватний підприємець, займаюся громадською діяльністю й допомагаю людям не по посадовій інструкції, а по велінню серця і, як я вже зазначив, за особистий рахунок. Те, що я є лідером громадської організації "Наш Новомосковськ", не означає, що я чиновник. Чиновник отримує зарплату за свою роботу, а я навпаки - витрачаю власні гроші на громадську активність.

- До речі, про зарплату. Що Ви думаєте з приводу зарплати мера в понад 100 тисяч на місяць?
-  Що мені сказати?! Як платник податків можу зазначити, що так не має бути. Тим більше, в деградуючому місті з пустою казною. А саме з неї всі посадовці й отримують свої зарплати - з наших податків. Я переконаний, що зарплата міського голови повинна бути прив’язана до середньої зарплати по місту: якщо новомосковці отримують найнижчу в області зарплату, то й керівник міста повинен собі призначати зарплату найменшу з усіх мерів. Тоді він буде більш активно займатися розвитком міста, його економікою, що вплине на зростання зарплат населення і, відповідно, і його зарплати. Це буде справедливо - і так я й планую - має бути! А поки що все робиться з точністю до навпаки. Заступники міського голови і працівники виконкому повинні отримувати достойну зарплату, яка б стимулювала їх триматися за своє робоче місце і якісно виконувати посадові обов’язки. Водночас, я проти згубної практики призначення премій на 5 років наперед. Це нечувано! Премії повинні виплачуватися за якісні результати виконання службових завдань за конкретний період. Наскільки якісно вони виконуються, оцінюватимуть люди, мешканці міста. Я хочу створити відкриту владу, до якої можна звернутися, в тому числі, й через інтернет, з можливістю надання оцінки посадовцю, який вирішував ваше питання.

- Ходять слухи по виконкому, що Ви, ставши міським головою, всіх позвільняєте й наберете нових працівників.
- Це можуть говорити спеціально для залякування працівників виконкому. Я не самодур. Моя позиція така: якщо працівник на своєму місці, якщо він хоче і може добросовісно виконувати посадові обов’язки, уважно і чуйно відноситься до людей, він буде працювати і буде завжди в пошані. Підкреслю окремо - незалежно від того, за кого він голосує і в якій партії перебуває. Критерій один - користь для міста, для городян. А від нероб і ледарів звільняється кожен керівник, бо це шкодить не йому особисто, а загальній справі.

- Всіх поголовно кандидатів - і в мери, і в депутати - звинувачують у тому, що вони нічого не роблять, і лише за місяць до виборів вмикають тумблер «Активність»...
- Згоден, це дійсно смішно й огидно, коли п’ять років нікого не чути, а зараз повискакували, як чорт з табакерки: «Виберіть мене!». Тобто, займаються пошиттям виборців у дурні. Я і сам спостерігаю таких кандидатів.
Що стосується очолюваної мною громадської організації та особисто мене, то показовим є той факт, що наш офіс зачиняється тільки на два тижні на рік - в період новорічних свят. І так вже шість років поспіль. Решта часу - це активна робота, це вирішення нагальних питань, з якими до нас звертаються жителі. В моєму офісі працює безкоштовна юридична консультація, ми допомагаємо мешканцям у ремонті спортивних і дитячих майданчиків, деякі самі встановлюємо, кожен рік завозимо пісок для пісочниць, проводимо навчання для керівників ОСББ та намагаємось їм всіляко допомагати, робимо освітлення на вулицях, встановлюємо питні фонтани у дворах, проводимо суботники, займаємося благоустроєм, проводимо свята на мікрорайонах, концерти, дитячі заходи... Багато чого можна перелічувати.
Важливо те, що все це ми робимо разом з городянами та робимо на постійній основі, а не під вибори.