ВСЕ

Їхати чи лишатися: як ухвалити рішення про переїзд

Після майже місяця війни хвиля паніки щодо виїзду у Новомосковську вщухла. Але чимало новомосковців досі вагаються щодо евакуації в інші області чи за кордон.
Їхати, лишатися чи повертатися – це вибір людини. Визначним критерієм рішення про виїзд є безпека. А ще – тепло, їжа, фінанси, комфорт. Як не потрапити у пастку емоцій та хибних рішень? Ось що радять експерти та психологи.
Важливо пам'ятати, що боятися – це нормально, але діяти в страху – нераціонально. Тому перш ніж спакувати валізу, застрибувати у потяг та виїжджати, поставте собі ці питання та дайте чесні відповіді.

Я зараз критично мислю чи на емоціях?

Запитайте себе: чого я боюсь? Це може бути тваринний страх, "накрутка" від знайомих та істерія в оточенні. Коли нас переповнюють такі емоції, то критичне мислення відсутнє. Рішення про втечу від проблеми стимулює дитячий еґо-стан, а не "дорослий".
"Емоційні" рішення часто бувають неконструктивними, тому треба спершу заспокоїтись. А вже тоді підходити до питання розсудливо.
Щоб повернути собі контроль над ситуацією, варто подихати, поприсідати або зайнятися іншою фізичною активністю. 

Чи є в мене сили?

Проаналізуйте свій ресурс. Перш за все, чи маєте ви сили для того, щоб переїхати. 
Наприклад, зібрати речі для себе і дитини, добратися до вокзалу, подбати про харчування тощо. 
Якщо немає, то скільки часу потрібно, щоб відновитися? Година, дві, три чи доба? 

Чи справді навколо мене є небезпека? 

Мова йде про пряму загрозу. Якщо місто чи селище атакують окупанти, варто забратися звідти за першої ж можливості. Якщо наразі ситуація стабільна, то варто визначити власний критичний показник для виїзду.
Наприклад, люди жили й досі живуть у Києві та Харкові. Для них критична межа ще не наступила. Але є люди зі Львова, які в перший же день стали в чергу до кордону. Це як рівень болю – хтось може витримати операцію на собі, а хтось не може навіть уколу.
Наприклад: коли буде удар по інфраструктурі мого міста або житловому району - для мене це не прийнятно, тож я збираюся та їду.
Проте, якщо це місто, де все наразі спокійно, то піддаватися істерії не варто. Якщо ви маєте комфортне житло, дотримуєтесь правила двох стін, маєте достатньо води, їжі та грошей, тоді, можливо, варто залишитися на місці. Так радять експерти з екстремальних ситуацій та психологи.

Планування

Цей пункт стосується тих населених пунктів, де немає безпосередньої небезпеки.
Їхати можна в тому випадку, якщо є конкретний план: куди ви їдете, до кого, чи достатньо грошей, що будете робити на новому місці. 
Якщо ви в полоні небезпеки, то необхідно діяти швидко, але зважено. Наприклад, виїхати гуманітарним коридором або евакуаційним рейсом. Про речі, їжу та житло подбаєте на місці або отримаєте допомогу у волонтерів.

Які мої критерії поїздки?

Найголовнішим повинен бути – безпека. Він стосується всього: 
- з ким буду їхати та ким я буду їхати: роль біженця чи переміщеної особи, моральна підтримка, соціальні контакти та чи безпечно це;
- дорога: чи я шукаю автобус/волонтерів, чи готовий стрибати у першу-ліпшу машину?
- фінанси: вони є чи немає; що я роблю для того, аби вони з'явились (завертаюсь до волонтерів, використовую накопичення тощо);
- перетин кордону: я даю комусь свій паспорт в руки, крім прикордонників, чи не даю?
- житло та харчування: чи зможу я забезпечити себе й дітей тимчасовим прихистком, не наражаючи на небезпеку?
На кожному етапі треба відповісти на питання: "Як я зможу захистити себе і дітей у разі надзвичайної ситуації?

Якщо рішення не тільки моє?

Рішення про виїзд стосується безпосередньо особи, яка відповідатиме за себе та своїх дітей. Тому перш за все, саме вона має це вирішити, а не чиясь мама, свекруха чи купа родичів, які вважають, що "так краще". 
Зберіть аргументи та проаналізуйте, бажано – з холодним розумом. Якщо у словах близьких є зерно раціональності, а не страху – переходьте до планування. Але варто спиратися на власні відчуття та бачення.
Витримаємо! Збережемо себе і дітей! А погань передавимо! Переможемо!