А оскільки лікарню відпустили у «вільне плавання», то зараз ні обласний Департамент охорони здоров’я, ні Національна служба здоров’я України, ні навіть Міністерство охорони здоров’я не вказують, як саме вона має розпоряджатися заробленими грошима - скільки витрачати на закупівлю обладнання, а скільки на зарплати. Проблема лише в тому, як заробити ці гроші…
Частину послуг, які тепер надає лікарня, оплачує держава – вони для пацієнтів безкоштовні – за Програмою так званих медичних гарантій. Лікарня звітує, скількох пацієнтів пролікували за минулий місяць, і отримує на свій рахунок кошти.
Інша частина медпослуг платні - якщо коротко, то це планові звернення пацієнтів у станах, які не становлять реальної загрози їх життю і здоров’ю – масажі, протезування, медичні огляди, видача довідок, а також оплата перебування хворих у палатах покращеного перебування тощо. Платним буде й звернення пацієнта без направлення, окрім екстреної допомоги.
Вартість платних послуг визначає міська рада (як власник медичного закладу) разом з головним лікарем, і будь-яка з цих розцінок не може бути оскаржена: не влаштовує – іди в іншу лікарню, де цілком може бути дешевше. І хворі будуть шукати, де дешевше, як на базарі. А ще - де обладнання більш сучасне. Тут уже – проблема, бо обладнанням лікарні в Новомосковську ніхто не займався, поки вона була на утриманні міської, потім обласної влади, тепер знову міської. Кинуте дитя без нагляду – голодне, холодне, нещасне. Начебто й батьки є, а сирота сиротою. Мало того, що батьки не годують, так ще й останню одежину з сироти знімають – щорічно кілька відділень лікарні ліквідовують, остання ліквідація була вже у 2020 році. А батьки й раді, мовляв, так дешевше утримувати дитину. Забувають лише про те, що лікарня – це не тільки робочі місця медпрацівників, а ще й заклад, здатний лікувати городян. Та після втрати половини відділень напрошується питання: чи спроможна така лікарня задовольнити потреби населення в медичних послугах? Чи не спеціально її доводять до стану, коли всі побіжуть до приватних кабінетів – а там (о диво!) сидітимуть ті ж особи, які зараз «реформують» медицину міста!
Про початок реформування вторинної ланки було оголошено ще у 2017 році. Часу для того, щоб підготуватися, у міської влади було достатньо. Тим більше, що допомога лікарні в ремонті приміщень, закупівлі сучасного обладнання - це не акт благодійності, а стратегічна інвестиція в здоров’я городян. Але про стратегію у виконкомі традиційно не задумуються, у них завжди знаходяться якісь інші пріоритети для витрачання грошей. І 2020 рік – не виключення. Так що конкурувати за клієнтів нашій лікарні буде проблематично, оскільки лише добре оснащений медичний заклад може надавати якісні послуги.
Чи здатна буде лікарня вижити в нових умовах, чи достатньо заробить грошей на послугах, щоб залишатися «на плаву»? Це велике питання. Велике й болюче. Адже немає грошей – немає зарплат. Немає зарплат – немає лікарів, вони порозбігаються у Дніпро, в районку, по тих же приватних кабінетах.
Як би це цинічно не звучало, але поки що новомосковську лікарню від фінансових проблем спасає коронавірус. Заклад не приймає звичайних пацієнтів, лише з COVID-19. Це рішення вищого керівництва, тому на період пандемії фінансування закладу йде «зверху» за схемою минулого року. Але ж колись це все закінчиться…
Припустімо, що після пандемії лікарня почала працювати за новими правилами і все ж заробила якісь гроші. Як їх розподілити на зарплату? Керівні документи, по яких вона раніше нараховувалася, для нашої лікарні вже не є дороговказом, бо стосуються лише бюджетних установ. А наша лікарня вже не бюджетна. Принаймні, про це заявляє керівництво лікарні (до цього питання ми нижче повернемося). Тобто, відтепер правила нарахування зарплат визначають не нормативні постанови Кабміну, а сам колектив лікарні. Підкреслимо: не керівництво, а весь колектив. А прописується все в Колективному договорі, який приймається на загальних зборах. Тому щемливе питання оплати праці залежить від того, наскільки вдумливо підійти до написання Колдоговору.
8 липня відбулися збори представників трудового колективу лікарні з прийняття Колдоговору на наступні 5 років. У залі – жваве обговорення спірних питань, і їх достатньо. Але більшістю голосів Колдоговір прийняли практично без змін. А питання залишилися…
Наприклад, чому погіршуються умови праці порівняно з раніше встановленими в попередніх Колдоговорах? Так, досі персоналу, який використовує в роботі дезінфікуючі засоби, встановлювалась доплата до посадового окладу в розмірі 10% - тепер записали 1%. Чому в цьому списку лише операційні сестри й санітарки, якщо зараз кожен обробляє місце прийому пацієнтів, аби не розповсюджувати вірус?
Чому прибрали надбавку за стаж? Її відтепер не буде отримувати ніхто. Адміністрація парирує: так зекономляться кошти, а взамін, мовляв, всім підвищать посадові оклади. Але це радість тимчасова, бо завтра у зв’язку з підвищенням мінімалки розмір окладу здасться мізерним.
Читаємо Колдоговір далі: будь-кому «може встановлюватися надбавка за складність, напруженість у роботі у розмірі до 50% посадового окладу». Або ще: «Під час надання основної щорічної відпустки може виплачуватися за рішенням Керівника матеріальна допомога на оздоровлення». Ключовим є слово «може», тобто за рішенням головного лікаря. І ніхто йому не указ, а це створює обстановку, коли підлеглі вимушені будуть вести себе з начальником, м’яко кажучи, улесливо. До речі, у відпустки в цьому році медики йдуть без оздоровчих виплат. Для кого економлять кошти?
Тепер щодо справедливості розподілу грошової винагороди. Наприклад, один лікар прийняв за місяць 300 хворих, і завдяки йому на рахунок лікарні надійшла певна сума грошей. Інший лікар тієї ж спеціальності звик по пів дня чаї розпивати і в нього побувало лише 5 чоловік. Зарплата буде однаковою? Якщо двома словами, то у формулах розподілу зарплат і премій вбачається надто багато суб’єктивності: можеш пити чай, але дружи з ким треба, і буде все Оk. Цілком очевидно, що це шлях у нікуди, почнеться «переливання» гарних кадрів у ті медзаклади, де їх зусилля оплачуватимуться справедливіше. З ким і з чим залишаться жителі Новомосковська? Це вже питання до посадовців міста й кураторів медицини – як у відомому фільмі «Место встречи изменить нельзя»: «Делайте что-нибудь, не сидите сиднем!» Ви невдовзі підете на гарні пенсії й матимете змогу лікуватися за кордоном, а куди бігти пересічному городянину після ваших «реформувань»?
Ще питання: чому в перелік посад працівників із небезпечними для здоров’я та шкідливими умовами праці, який дає право на підвищення посадового окладу, керівництво лікарні не включило дерматологів чи працівників гнійно-септичного посту? Керівництво лікарні говорить, що так трактує Міністерство. Тоді не зрозуміло, МОЗ нам вже не указ чи все-таки указ? Чи в залежності від ситуації?
Цікаво, що головному лікарю оклад встановлює не Колдоговір - суму вказує мер при прийомі на роботу. Те саме й по заступникам головного лікаря та головному бухгалтеру - їх посадові оклади теж уже встановлені без усіляких Колдоговорів і без усіляких «може» - на 5% нижче за посадовий оклад керівника. То чи буде у керівництва лікарні хоч якась мотивація розвивати свій заклад?
Взагалі-то цікавою видається схема, за якою населення буде платити за візит до лікаря: пацієнта направляють до певного спеціаліста на безкоштовну консультацію, за яку лікарні заплатить держава. Але спеціаліст виявляється «так собі»… Тоді пацієнт іде без направлення в сусідній кабінет до іншого, більш грамотного фахівця, але вже платить. Красиво? Може й не дуже красиво, але лікарні – дохід, причому подвійний…
В Колдоговір адміністрація записала, що вона зобов’язана розробити попереджувальні заходи для запобігання масових звільнень. Якщо по кілька лікарів щодня звільняти – це буде масово чи ні? Кому потрібні такі липові зобов’язання?
Або ось це: «Адміністрація зобов’язується не допускати економічно необґрунтованого скорочення робочих місць». Будь-яке скорочення зекономить кошти, а отже, воно не може бути економічно необґрунтованим.
Кого захищає такий Колдоговір? Про який взагалі соціальний захист працівників може йти мова, якщо в грудні 2019 року мер виніс на сесію питання щодо прийняття нового Статуту лікарні, в який вписали унікальну фразу: «Штатну чисельність Підприємства Головний лікар визначає на власний розсуд», погодивши штат з міським головою. Тож погоджують і продовжують «реформувати»…
У випадку запланованого звільнення працівників «адміністрація пропонує працівнику іншу роботу за відповідною професією чи спеціальністю, а за відсутності такої роботи або відмови від неї працівник працевлаштовується самостійно». А чому не згадано хоча б про Центр зайнятості?
І подібних «дрібниць» у Колдоговорі чимало. Та 33 представника колективу з 57 присутніх вирішили, що такі умови їх влаштовують і проголосували «за».
І наостанок. Нагадаємо, уся буча в лікарні зчинилася через те, що, за словами його керівництва, для новомосковської лікарні вже не діє наказ Мінсоцполітики та МОЗ №308, який визначає умови оплати праці працівників закладів бюджетної сфери. Начебто лікарня вже не бюджетна. Але будь-хто допитливий, якщо зазирне в Статут нашої лікарні, то в пункті 5.3.2. прочитає: «Джерелами формування майна та коштів Підприємства є кошти місцевого бюджету (бюджетні кошти)». То хто кого намагається дурити, економлячи на медперсоналі? Якщо мета – остаточно добити лікарню, тоді все логічно…
КОМЕНТАР ЛІДЕРА ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «НАШ НОВОМОСКОВСЬК» СЕРГІЯ РЄЗНІКА:
- Сьогодні, на жаль, ми маємо констатувати, що медицина в Новомосковську знаходиться у занедбаному стані і сама потребує негайних реанімаційних дій. Ми бачимо постійну ліквідацію стаціонарних відділень лікарні, скорочення медичних працівників. Якщо терміново не вжити правильних кроків, міську лікарню ми втратимо. Всі жителі сподіваються, що власник лікарні - міська рада - разом з адміністрацією закладу невідкладно докладуть зусиль для приведення її до такого стану, в якому лікарня буде здатна виконувати покладені на неї функції.
Тому серед першочергових завдань міської влади я бачу:
1. Будівництво за інвестиційним проектом нового корпусу міської лікарні з розміщенням у ньому всіх стаціонарних відділень.
2. Активну роботу з благодійними фондами та організаціями, зарубіжними організаціями та установами, державними органами влади щодо зміцнення матеріально-технічної бази міської лікарні та Центру первинної медико-санітарної допомоги, забезпечення їх сучасним діагностичним і лікувальним обладнанням.
3. Створення медичного реабілітаційного центру як напряму, що дозволяє зберегти робочі місця для медиків і залучати кошти в розвиток міської медицини.
4. Виплату муніципальної надбавки всім категоріям медиків - як первинної, так і вторинної ланки, усунувши існуючу нині диспропорцію.
5. Організацію медичного страхування для міських медиків: працюєш на місто - повинен бути соціально захищений.
Наразі ми разом з активом ГО «Наш Новомосковськ» завершуємо напрацювання Програми розвитку міста на найближчі роки. Ми усвідомлюємо важливість збереження медицини у місті, тому ці пункти ми включили до Програми. Запрошую всіх небайдужих громадян долучатися до цієї роботи. Майбутнє міста – в наших руках, а байдужість може мати незворотні наслідки. Зробімо разом Новомосковськ містом, в якому хочеться жити не лише керівникам!