Можливо подібна послуга у 21 столітті здається чимось дивним, адже електронні книги можна завантажити на свій гаджет, не виходячи з дому і не користуючись таким посередником між книгою і читачем, як бібліотека. Проте далеко не всі мають сучасний телефон, планшет чи електронну книгу; далеко не всі вміють ними користуватися і вже точно далеко не всі згодні проміняти паперову книгу на пікселі і байти. Все більше це стосується людей похилого віку, які попри віяння часу залишаються вірні старій добрій класиці. Саме такими читачами опікуються книжкові волонтери Публічної бібліотеки Новомосковської міської територіальної громади. Вже багато років поспіль ми підробляємо соціальними працівниками в книжковій сфері, потоваришувавши з багатьма містянами літнього віку та новомосковцям, які через стан здоров’я давно не покидають своїх осель. Дістатися до бібліотеки для них – місія нездійснена, тому бібліотека сама приходить до своїх читачів. Надзвичайно актуальною послуга стала під час карантину через коронавірус, а тепер – через війну, адже навіть ті, хто раніше мав можливість, тепер побоюються виходити в громадські місця.
Анатолій Михайлович Асташко – один з найповажніших читачів бібліотеки-філії № 1, що розташована на мікрорайоні Кулебівка. Колись майстер машинного доїння та механік на заводі, а зараз – пенсіонер; має трудовий стаж 41 рік, а читацький – 30! Нажаль, ноги підводять чоловіка, але не підводять очі, тому читає багато і з захопленням, тільки встигаємо приносити нові книги. Кожного разу, як навідуємося до пана Анатолія, чоловік зустрічає нас з усмішкою і з нетерпінням потирає долоні – нарешті «прийшли» нові пригодницькі історії, він їх полюбляє найбільше. Каже, що так подорожує куточками світу, які навіть по телевізору не показують.
А от Марія Іванівна Разбойнікова – ветеринар і заводчанка НМТЗ у минулому - донедавна за будь-якої погоди поспішала до бібліотеки, адже тільки тут могла знайти актуальну інформацію з квітникарства і городництва – своїх давніх хобі. Пані Марія була активною відвідувачкою клубу «Золота душа», ходила сюди за спілкуванням, якого так не вистачало у житті. Але 76 прожитих років все ж таки даються взнаки, подолати відстань від власного порога до бібліотеки жінка вже не в змозі, тож залюбки навідуємо її вдома. В бібліотеці Марія Іванівна читає з 70-років минулого століття, каже, що зупинятися не планує і завжди замовляє новинки сучасних українських авторів – Світлани Талан, Володимира Лиса і Галини Вдовиченко. Зустрічає бібліотекарів, як рідних і не відпускає, поки не напоїть чаєм з домашньою випічкою, а за чаюванням встигаємо обговорити прочитане та обмінятися враженнями.
Раз на два тижні обов’язково заглядаємо до Тетяни Олександрівни Кожевникової – колишньої монтерки, нормувальниці та бригадирки залізничного цеху НМТЗ, а зараз – пенсіонерки. Особлива насолода зустрічатися з пані Тетяною, адже жінка зустрічає нас не тільки посмішками, а й піснею – колишня учасниця заводського хору, вона не розлучається з музикою навіть розмінявши сьомий десяток. Як не розлучається і з книгами, бо читання – любов з дитинства. Нажаль, через стан здоров’я Тетяна Олександрівна позбавлена можливості поблукати між бібліотечних поличок, проте дуже радіє книгам, що за нашою допомоги самі приходять до неї. Читає літературу з присадибного господарства, жіночі романи і зарубіжну класику – відволікається від тривожних новин та проживає кожну історію.
Ще одна активна клубчанка із «Золотої душі» - Софія Степанівна Пустовойтенко – шанувальниця літератури з кулінарії та народної медицини. Колись на зустрічах клубу завжди ділилася новенькими рецептами з колежанками, але вже деякий час приймає бібліотекарів тільки вдома – стан здоров’я не дозволяє, як раніше, навідуватися до книгозбірні. Проте за кожної зустрічі у нас відбувається цікавий обмін: бібліотекарі передають пані Софії життєві історії сучасних українських письменників, які вона замовляє заздалегідь, а пані Софія натомість пригощає смаколиками, які приготувала сама. Можна скромно відмовлятися, але Софія Степанівна не відпустить без дегустації, та й ми завжди раді поспілкуватися про літературу, життя і обговорити останні новини. Словом, нібито просто приносимо замовлені книги, а насправді підтримуємо цілий домашній книжковий клуб і заряджаємо один одного позитивом.
Давній друг бібліотеки Олександр Прокопович Коваленко раніше завжди допомагав улюбленій книгозбірні – бібліотеці-філії № 2: то полагодить щось, то книги відремонтує. Пан Олександр має справжню душу книгомана і книгофіла, тож не дивно, що читає, скільки себе пам’ятає. Але з роками ніхто не молодіє і чоловік лишив у минулому допомогу і постійні відвідини бібліотеки, адже тепер ми його помічники і постачальники цікавих історій. «Ноги не йдуть», - каже Олександр Прокопович телефоном і ми поспішаємо вулицями міста з торбою книг для нашого відданого читача. Споглядати, як чоловік з професійної точки зору оглядає книжку, щоб впевнитися в якості, адже колись своїми руками прошив десятки книг – безцінно. Як і безцінна посмішка, яку ми отримуємо навзаєм.
Ще одна постійна читачка бібліотеки Валентина Григорівна Ганкевич – творча та начитана особистість. Пані Валентина ветеран праці, а ще – учасниця аматорського колективу «Заспів» і постійна відвідувачка жіночого клубу «Роксолана». Колись активно виступала на всіх бібліотечних масових заходах, але в житті настала осінь, а разом з нею і спад активності. Проте ясний розум не дозволяє сидіти без діла, навіть коли ноги дозволяють переміщатися лише в межах домашніх стін, тож поспішаємо на допомогу – за будь-якої можливості збираємо для Валентини Григорівни улюблені історичні романи та твори сучасних українських авторів і транспортуємо нові враження і пригоди під книжковими палітурками.
Неможливо згадати поіменно всіх, хто чекає прихід бібліотекаря додому, адже таких новомосковців дуже багато і всі вони не просто читачі, а добрі друзі, частина великою книжкової сім’ї, яка не полишає один одного у важку хвилину. Люди елегантного віку чи люди з обмеженими можливостями, чи будь-хто, кому життєво необхідно засинати і прокидатися з книгою, але немає можливості прийти в бібліотеку через стан здоров’я – ми прийдемо на допомогу кожному. Особливо зараз, коли книга для когось – єдина можливість втекти від реальності, відволіктися від новин, мандрувати та проживати сотні життів в очікуванні омріяного миру.
Від розуміння, що даруємо часточку радості, дружнього спілкування і години захопливого читання, тілом ніби розливається приємне тепло і на душі стає світліше. Тож ми ніколи не полишимо своє маленьке книжкове волонтерство і будемо продовжувати доти, доки це буде потрібно містянам.
Адміністрація Публічної бібліотеки
Новомосковської міської територіальної громади