ВСЕ

Знає, що програє вибори, але балотується. Навіщо?

Кандидатами на посаду Новомосковського міського голови зареєструвалося 12 претендентів. Це найбільша кількість з усіх міст обласного підпорядкування Дніпропетровщини. Хоча наше місто значно менше, ніж, наприклад, Кривий Ріг чи Павлоград. Бо це – Новомосковськ, ми – своєрідний полігон для обкатування нових виборчих технологій. І попередні роки показали, навіщо це робиться – щоб безсоромно грабувати Новомосковськ. Тому ми бідні, як церковні миші.
Що ж тут не так? Чому так багато претендентів на посаду мера? Адже ще до голосування принаймні по дев’яти з них зрозуміло, що вибори вони вже програли. Але щось же змушує цих людей “заморочуватися” з оформленням документів, формуванням “команд”, ще й розлучатися із 5 тисячами гривень грошової застави. Явно не бажання поповнити державну казну.
Але якщо потенційного аутсайдера хтось висуває, значить це комусь треба! Спробуємо з’ясувати, кому. При цьому – без конкретного розподілу на “технічних”, “рейтингових” кандидатів і “політичних Дон-Кіхотів”.
Головний ризик нинішньої виборчої кампанії – те, що більшість із численних претендентів діятимуть не як самостійні фігури, а як технічні кандидати, котрі литимуть воду на млин того чи іншого фаворита. Зрозуміло, що будь-який кандидат, рівень підтримки якого коливається довкола нуля, суттєво на результати виборчих перегонів не вплине. Але…
НАВІЩО Ж КОМУСЬ “ВКЛАДАТИСЯ” У ВІДВЕРТИХ АУТСАЙДЕРІВ ВИБОРЧИХ ПЕРЕГОНІВ?
ПЕРШЕ. Розширення “присутності” у складі Територіальної та дільничних виборчих комісій. Адже до їх складу включаються представники від кожного кандидата. Таким чином, маючи більше “сателітів”, рейтинговий кандидат може розраховувати вже не на одного, а на кількох лояльних до себе членів комісій.
Таким чином, діяльність багатьох комісій заздалегідь може бути «заточена» на захист інтересів не формального шефа, а головного замовника такої «музики».
У цьому зв’язку хочеться ще раз наголосити на важливості правильного заповнення бюлетенів, про що йдеться в нашому матеріалі «Доступно про вибори-2020: як розібратися з бюлетенями» (див. сторінку 6).
Також кожен кандидат має право на пропорційну частку посад голови, заступника голови та секретаря дільничних комісій. Це навіть важливіше з огляду на більшу ймовірність порушень саме на первинній ланці. Бо до повноважень ДВК входить розгляд звернень, заяв і скарг з питань внесення змін до списку виборців, організація та проведення голосування й підрахунок голосів. І головне – визнання недійсним голосування на виборчій дільниці. Тобто, реальний претендент на посаду, якого «обслуговує» більша кількість технічних кандидатів, отримує більше шансів мати «своїх» людей у комісіях та скористатися цією можливістю з віртуозністю шулера.
ДРУГЕ. Збільшення кількості «своїх» спостерігачів.
На засіданнях виборчої комісії, у тому числі при підрахунку голосів, на виборчій дільниці має право бути присутнім без дозволу чи запрошення лише обмежене коло осіб. Серед них – офіційні спостерігачі від кандидатів, які мають чимало прав. Через них можна впливати на визнання чи невизнання результатів волевиявлення, адже вони належать до переліку суб’єктів звернення зі скаргами – зокрема, і до судових інстанцій.
ТРЕТЄ. Використання (пряме й опосередковане) «сателітів» у боротьбі з головними конкурентами.
Фейковий кандидат «на замовлення» повинен поживитися на електоральному полі когось із фаворитів. Приміром, головних конкурентів двоє – старий і молодий. Старий наймає кількох осіб, які за віком, а бажано – ще й за іншими характеристиками (за видом занять, політичним реноме, манерою ведення передвиборчої агітації тощо) схожі на його молодого конкурента. Так дезорієнтується частина виборців і «відкушуються» голоси.
Іноді для цього використовують «двійників» з подібними прізвищами.
Інший аспект використання технічних кандидатів - для поливання брудом фаворита-конкурента. Зокрема, через вкидання компромату, навіть відвертої брехні. Звичайно, безпідставно звинувачений подасть до суду. Але це, по-перше, будуть суди з «лівим» кандидатом, а по-друге, вивернутися в судах йому допоможе «хазяїн». Та й буде це вже далеко після виборів, коли виборчі цілі вже досягнуті…
Ще один, відпрацьований у Новомосковську, варіант використання завідомо технічного кандидата (точніше - кандидатки) – він (точніше - вона) у потрібний момент після підрахунку голосів подає судовий позов – і далі… далі ми вже знаємо. До речі, цей технічний кандидат (точніше ця - Шилова) знову бере участь у виборах. А всі ми пам’ятаємо Чехова: якщо заряджену рушницю повісили на сцені в першому акті, то в останньому вона неодмінно вистрілить. Бо інакше що вона робить у Новомосковську, де її останній «успіх» - число диявола – 666 голосів? Якщо вірити класику, до «пострілу» чекати залишилося не так довго.
Наступний варіант використання технічних кандидатів - на певному етапі він відмовляється від участі у виборчих перегонах на користь «патрона», аби той зміг продемонструвати виборцям, що має настільки високі шанси на перемогу й користується таким авторитетом, що інші учасники «здаються» і знімають кандидатури на його підтримку. Це може бути як заздалегідь сплановане зняття, так і результат «торгів». Щодо «ціни питання», то це можуть бути посади, лобіювання у майбутньому шкурних інтересів «сателіта». І – куди ж без них – гроші. У будь-якому випадку «своєму» кандидатові повернуть внесену заставу (якщо цю суму йому заздалегідь не видали). І дадуть щось згори - «за труди».
До речі, один із кандидатів на міського голову Новомосковська зняв свою кандидатуру – Мірошник на користь Глущенка. Ось вам ребус для розгадування, який не вдається розгадати вже 5 років, – як можуть новомосковські представники Батьківщини перебувати у тісній зв’язці з представниками колишньої Партії регіонів? Поєдналося непоєднуване. Не інакше, як існує один центр, один ляльковод, який керує процесом, і в інтересах якого заварюється політична каша в нашому місті. Але це, звичайно, лише здогадки. Як воно насправді, вам ніхто не розповість.
А щодо загравання Мірошника перед Глущенком, то воно теж зрозуміле: на Мірошнику «висить» смердючий котлован по центральній вулиці міста, який він викопав півтора десятка років тому. Мав побудувати там торговий центр або привести орендовану земельну ділянку до первісного вигляду і здати назад - місту. Але не будує і не повертає. За цей час з усіма мерами знаходив спільну мову. Як? Невідомо, але ніхто його «чомусь» не чіпав. Хоча всі розуміють, що на місці котловану міг би бути прекрасний сквер, що став би місцем відпочинку жителів навколишніх багатоповерхівок. І не гіршим, ніж центральна площа.
Але чому зараз Мірошник пішов на поклон саме до Глущенка? Бо з Літвіщенком він уживався, знайшов спільну мову і з Морозом, а ось з Рєзніком домовитись не виходить - той налаштований рішуче: земельна ділянка повинна бути повернена громаді з подальшим її облаштуванням! Ось чому всі сили кинуті проти Рєзніка.
Щодо зняття кандидатури треба зауважити, що тут теж існують ризики, що тавро «технічного» можна повісити й на когось із чесних кандидатів, хто піде на такий крок добровільно, реально оцінивши свої шанси на підставі поточних рейтингів.
ЧЕТВЕРТЕ. Мета позитивна – нерейтинговий кандидат розглядає участь у виборчих перегонах як можливість заявити про себе, щоб у майбутньому «зайти в політику». Але цей варіант можливий, лише коли ти першого разу не «наслідив». У Новомосковську рік тому на виборах до Верховної Ради балотувався нікому не відомий молодий хлопець, якого пов’язували з колишнім нардепом і котрий ті вибори таки програв. Крім кількох некрасивих скандалів, куди встряв хлопчина, лобіюючи інтереси «шефа», він більше нічим не запам’ятався. А тепер балотується в депутати міської ради від партії Європейська Солідарність, що лише підтверджує логіку п’ятирічної діяльності депутатів від цієї партії у Новомосковську: хлібозавод!
П’ЯТЕ. Ложка дьогтю - за висуванням деяких кандидатів стоїть просто неадекватна оцінка власної персони.
Тож перед новомосковським виборцем постало непросте завдання – ідучи на виборчу дільницю, вчасно розпізнати і підступних лисів, і вовків в овечих шкурах, і хвальків-павичів, і комплементарних одне до одного півників і зозульок, і іншу не дуже привабливу політичну живність.
Це як відомий бренд кави і його підробка - упаковка однакова, а смак різний. Обираймо виважено, щоб потім не кривитися від гіркого присмаку підробки.